Я їду з Чернігова, їду я в іншу країну,
І там назавжди залишуся – так склалася доля…
У серці навічно живе лиш моя Україна.
Так треба, на жаль, не моя на це випала воля.
Я їду з Чернігова. Зникну із соцмереж.
На випадок всякий, лишу тільки пошту gmail-а.
Світогляд людьми, необхідними серцю, обмежу.
Лишати тебе, не лишати – і досі не впевнена…
Живи щасливо!
Здоров’я зливу!
Я буду тебе берегти.
Люби красиво!
Удачі – силу!
Як схочеш мене знайти
Відчуєш ранком
Цей шлях до раю
За світлом різнобарвних вітражів.
Прощай, коханий!
Прощай, коханий!
І більше не читай моїх віршів.
