Блукали безлюдним містом,
Містом – п’яним від поглядів,
Вулицями - шаленими від порухів
Осіннього листя,
Яке зів’яло в обмін на стримане щастя.
Уривки примарної музики,
Кружляли над волошковим озером,
Відверта поезія здавалась прозою,
Нестримні сльози – солодким шампанським.
На світло швидкісних потягів,
Летіли метелики, ілюзіями окрилені,
А ми, немов тисячолітні привиди
В доісторичному музеї, приглушено
На запорошеному роялі грали Моцарта.
Тішились сяйвом мрій захмарних,
Бути разом завжди –
Обіцяли.
І не знали…
Що все обернеться беззвучним сном.
Завтра прийде безжальна зима…
