Ars poetica?
Miłosz Czesław
http://wiersze.annet.pl/w,,12608
Завжди шукав місткішу форму,
котра не була б ні занадто поетичною, ані занадто прозовою
і дозволяла б порозумітися, не наражаючи нікого,
ні автора, ні читача, на муки вищого порядку.
В самій суті поезії є щось непристойне:
в нас проявляється така річ, про яку ми не знали, що вона в нас є,
то ж ми кліпаємо очима, як тигр, що вискочив
і став у світлі, хвостом б'ючи себе по боках.
Тому слушно мовиться, що диктує поезію даймоніон,
хоча було б перебільшенням наполягати, що він напевно є ангелом.
Важко зрозуміти, звідки береться та гордість поетів,
якщо часто їм буває соромно за те, що помітно їхню слабкість.
Яка розумна людина захоче бути вмістилищем демонів,
котрі хазяйнують у ній, як у себе вдома, розмовляють різними мовами,
і, якби не досить їм було вкрасти її вуста і руку,
намагаються для своєї вигоди змінити її долю?
Через те, що сьогодні цінується хворобливе,
хтось може подумати, що я просто жартую,
або що винайшов ще один спосіб
вихваляти мистецтво, вдаючись до іронії.
Був час, коли читалися тільки мудрі книги,
допомагаючи нам пережити біль і страждання.
Але це не те ж саме, що перегортати тисячі
робіт, що походять прямо з психіатричної клініки.
І все ж світ інакший, ніж ми думаємо,
і ми не такі, як у нашому маренні.
Тому люди зберігають мовчазну цілісність,
здобуваючи, таким чином, повагу своїх родичів і сусідів.
Мета поезії - нагадати нам,
як важко залишатися самим собою,
бо наш дім відкритий, у дверях немає ключа
і невидимі гості входять і виходять.
Те, що я тут мовлю, поезією, в цілому, не є.
Тому що вірші повинні писатися рідко і неохоче,
під нестерпним тиском і тільки з надією,
що добрі, а не злі духи, мають нас своїм інструментом.
ID:
743065
Рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата надходження: 22.07.2017 15:41:33
© дата внесення змiн: 22.07.2017 18:39:45
автор: Nemyriv
Вкажіть причину вашої скарги
|
