І ніби немає попереду всього життя –
Я просто дивлюсь безкінечний бурхливий анонс.
В режимі збереження тихо кричать почуття,
Та всюди вчувається твій безсоромний прононс…
Та всюди по нотах ловлю твій чіпкий аромат…
Я знов заперечую вперто черговий урок.
І знов керування на себе бере автомат,
А я вимикаюсь, бо мужності бракне на крок...
І дні засвистіли в катуючій нас колії.
Від себе у них заховатися важко украй...
До того ж довкола в ці дні лиш одні скиглії.
Чи може в хоробрих є свій запаролений рай?
То бігти на місці – це тактика? Ні – це мета.
Боятися жити, і прагнути тільки до бронз…
Ніколи до золота я не сягну неспроста,
Давно вже обрала не дії – безпечний анонс…
