Збудився з жахом, безголосий –
Пропала музика в душі.
Не чую музики у лісі,
Не чую і в небесній висі,
Мені ж ви кажете:
«Пиши».
Сам Бог мовчить, стиснувши губи,
Я, видно, досить нагрішив...
Не шле диявол слово згуби,
Мені ж ви кажете:
«Пиши».
Дивлюсь тривожно на дорогу –
Там днів байдужих табуни.
Багато не прошу я в Бога:
Верни їм музику,
верни!
Алесь Пісьмянкоў
Прачнуўся з жахам, безгалосы
Прачнуўся з жахам, безгалосы –
Прапала музыка ў душы.
Ня чую музыкі ў бярозах,
Ня чую музыкі ў нябёсах,
А вы мне кажаце:
«Пішы».
Сам Бог маўчыць, падцяўшы вусны,
Відаць, я многа награшыў...
Ня шэпча д’ябал слоў спакусных,
А вы мне кажаце:
«Пішы.»
Гляджу з трывогай на дарогу.
Па ёй брыдуць глухія дні.
Я не прашу у Бога многа:
Вярні ім музыку,
вярні!
