Дія 2
Середина оселі Норми. З однієї сторони римське ложе,
покрите шкурою ведмедя. На ньому сплять діти Норми.
Сцена 1
Появляється Норма зі світильником і кинджалом в руках.
Сідає. Вся бліда і сама не своя.
НОРМА
Сплять вже обоє.
Не побачать руку,
що їх уразить.
Не жалій, о, серце!
Мусять померти. Тут тортури,
а в Римі – зневага, що
страшніше від всіх тортур.
Будуть мачусі слуги.
Ах! Ні! Ніколи!
(піднімається з рішучістю)
Хай помруть. Ах!
Не можу підступити.
Душа холоне
і дибом волосся устає.
Дітей вбиваю!
Люблені (люблені) діти!
Ще донедавна відрада серця;
посмішки їхні ніжні,
як прощення небес, були донині.
І я їх заколю?
Вони ж чим винні?
(рішуче)
Це Полліона діти –
в цьому їх злочин.
Мертві вони для мене!
Хай згинуть йому!
Ним біль незмірний буде володіти.
Уб’ю!
(Наближається до ложа, піднімає кинджал і
кричить від жаху. Від крику хлопчики прокидаються)
Ах! Ні! Рідні діти (ці діти)!
(Обнімає їх і гірко плаче)
Сюди, Клотільдо!
Сцена 2
(входить Клотильда)
НОРМА
Швидше. Приведи Адальджизу.
КЛОТИЛЬДА
Тут вона поряд.
Все кружляє самотня.
І плаче в молитві.
(виходить)
НОРМА
Йди. Усуну мій прогріх.
Потім померти.