АДАЛЬДЖИЗА
Дивися!
НОРМА
Він? Полліон!
АДАЛЬДЖИЗА
Ти злишся!
НОРМА
Його? Його зустріла?
Так розумію?
АДАЛЬДЖИЗА
Ах! Так!
ПОЛЛІОН
(наближаючись до Адальджизи)
Бідна! Що ж ти зробила?
АДАЛЬДЖИЗА
(збентежена)
Я?
НОРМА
(до Полліона)
Ти тремтиш? І чому?
І чому тремтиш так?
(Якийсь час мовчання. Полліон зніяковілий,
Адальджиза тремтить, Норма розлючена)
О, не тремти так,
(о, не тремти так), зраднику,
(ні, не тремти так),
ах, не тремти за неї!
Тут нема її злочину,
гріх це душі твоєї!
Краще за себе бійсь,
(краще за себе бійсь),
і за дітей,
(Краще за мене бійсь!
Ах! Краще, краще за мене бійсь!
Зраднику, за мене краще бійсь!)
АДАЛЬДЖИЗА
(тремтяча)
Що чую? Ах! Скажи щось!
Зможеш? Ні слова! О, Боже!
(Закриває обличчя руками;
Норма бере її за руку і
заставляє поглянути на Полліона)
НОРМА
Ох! Ти в лихого зрадника
жертвою нині стала!
Краще була б загинула,
перш ніж його ти (його ти) спізнала!
В сльози довічні відчаю
кинув тебе настирний;
зрадив він серце вірне –
твоє він серце
(твоє він серце)
зрадить також!
Краще була б (була б) загинула,
перш ніж його спізнала!
Краще була б загинула,
перш ніж його спізнала!
Грішний і підлий?
В сльози (в сльози) довічні болісні
кинув (кинув) тебе настирний;
Ах! Зрадив він серце вірне
(він серце вірне) –
твоє щире серце
зрадить він також.
Зрадить твоє також.
Зрадить він твоє також.
ПОЛЛІОН
Нормо! Не варто докори ці
нині мені робити!
Ах! Ти нещасну дівчину
можеш безвинно (безвинно) згубити!
Хай від душі цнотливої
буде закритий наш сором!
Небо єдине скоро
нас двох розсудить (нас двох розсудить) –
де більша вина!
Ах! Цю нещасну!
Ах! Можеш згубити... Нас двох,
нас двох лиш небо, небо лиш
розсудить – де вина,
де більша вина!
АДАЛЬДЖИЗА
Ох, таємницю болісну
серце узнати не зважиться –
страшно почути (почути) правду!
Все я, нещасна, знаю вже.
Горе моє безмірне –
що він, обом невірний,
так підло звів мене!
Так підло звів, підло звів мене!
Все я, все я, нещасна, знаю вже,
Горе, горе моє безмірне,
ах, що він, що він, він, він, обом невірний,
так підло звів мене!
Підло звів мене!
Так підло звів мене, мене!
Що так підло звів мене!
НОРМА
Зраднику!
ПОЛЛІОН
(збирається вийти)
Вже досить!
НОРМА
Стій! Не йди!
ПОЛЛІОН
(забирає Адальджизу)
Йдімо
АДАЛЬДЖИЗА
(вириваючись від нього)
Залиш тут, геть іди!
Ти чоловік невірний!
ПОЛЛІОН
Серцем до тебе я званий.
АДАЛЬДЖИЗА
Залиш тут, геть іди!
ПОЛЛІОН
(з великим запалом)
Нині я твій коханий!
АДАЛЬДЖИЗА
Йди, зрадце, геть!
ПОЛЛІОН
Це моя доля – любити,
І доля моя – піти!
І доля моя – піти!
НОРМА
(стримуючи гнів)
Ну що ж, закінчуй!
Закінчуй і вийди!
(до Адальжизи)
Йди за ним.
АДАЛЬДЖИЗА
(з благанням)
Ах! Ні! Повік! Ах! Ні!
Ах, краще смерть!
НОРМА
(Несамовито дивлячись на Полліона)
Йди геть, так, залиш, зрадливий,
честь забудь, дітей, розмови!
Моїм проклятий ти гнівом
не потішишся в любові!
Не потішишся в любові!
Йди геть, так, залиш, зрадливий,
честь забудь, дітей, розмови!
Йди геть, так, залиш, зрадливий,
Залиш, зрадливий.
АДАЛЬДЖИЗА і ПОЛЛІОН
Ах!
НОРМА
Плином хвилі, вітру поривом
йтиме гнів мій – палкий, жахливий!
Буде помста моя шаліти
біля тебе і ніч, і день!
Біля тебе і ніч, і день!
ПОЛЛІОН
(у відчаї)
Проклинай, та лиш біль довічний
у душі твій гнів пробудить!
Ця любов моя велична
вище нас з тобою буде!
Вище нас з тобою буде!
Проклинай – лиш біль довічний
у душі твій гнів пробудить!
Твій гнів пробудить!
АДАЛЬДЖИЗА
(з благанням до Норми)
Ах! Не хочу, не хочу рану
в твоїм серці роз'ятрити горем!
Ах, хай між зрадником і мною стануть
вічні води морів і гори. Ах!
НОРМА
Моїм проклятий ти гнівом
у любові не знайдеш втіхи!
(Моїм проклятий ти гнівом
у любові не знайдеш утіх!)
Ах! Звуки смерті (звуки смерті).
Ах! Йде вона готова
вже тобі.
(Готова вже! Йде! Йде! Ах!
Йде готова вже! Так! Вона!)
АДАЛЬДЖИЗА
Зможу я здолать ридання,
вгамувати мої страждання;
я умру, щоб повернувся
він до тебе й до дітей!
Він до тебе і до дітей!
Ах! Звуки смерті
летять тобі.
Йде вона готова вже тобі.
Готова вже.
Ах! Щезни! Звуки смерті мчаться до тебе.
(Йде, ах, йде готова вже.
Готова вже.
Готова вже.
Готова вже.)
ПОЛЛІОН
Навіть Бог таких не має
мук нестерпних, що я приймаю.
Проклинаю я день злощасний,
коли пострічав тебе.
Проклинаю також тебе!
(Навіть Бог таких не має
мук нестерпних, що я приймаю.)
Ах! Цей звук!
Так, зневага, та перш Бога
твого я звалю до ніг!
Звалю! Звалю!
Звалю до ніг!
Звалю до ніг!
Звалю до ніг!
Звалю до ніг!
Звалю до ніг!
ХОР
(ізсередини)
Нормо! Нормо! Громом
страшним величним
Ірмінсул до храму кличе
Норму на святий вівтар!
Святий вівтар! Святий вівтар!
Святий вівтар! Святий вівтар!
ID:
737356
Рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата надходження: 11.06.2017 22:22:24
© дата внесення змiн: 11.06.2017 22:31:22
автор: Валерій Яковчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
