Сміяється вечір місячним намистом,
Співає у садочку соловей.
Рахує літо зорі – двісті, триста…
О, скільки ще у нього є ідей!
А скільки ще прихованих історій,
Нових знайомств, чарівних вечорів…
Скільки сердець в любовному просторі
Палатиме мільйоном кольорів.
Запахла п’янко диво-материнка,
Чебрець цвіте, дурманить дивоцвіт.
І літо це всього лише зупинка
На горизонті все нових доріг.
І ти іди вперед, не озирайся,
Якою б звивистою стежка не була.
На негаразди завжди усміхайся,
Бо за спиною маєш два крила.
І ти крокуй, не нарікай на долю,
На випробо́вування, що вона дає.
У всіх випа́дках будь самим собою,
Живи яскраво, бо життя одне!
