Коли хмари сонце закривають,
І ти не знаєш, чи піде дощ чи ні,
І щось всередині гукає до себе,
Питає той води.
Води із неба, хочу, хочу, свободи,
Щоб зміни відбулися для
української землі.
Щоб ти напився, зупинився
і припинив вогонь війни.
Війна в душі у кожного із нас насправді,
Триває подумки і повсякчас.
Ви кажете, а я цього не знаю,
Не відчуваю , ц е не про мене,
Ні- про вас.
У нас це трапилося лихо,
І кожного із нас застукало
У дверях, і що ж таке мало
Зупинитись, в нас, що війна
Запалала у серцях проти
другого, чужого.
Хтось обірвав наснагу, щастя у душі
та долі перекрутив по своєму.
Полину засіяв те насіння.
Яке мов біль сколихнуло знову
Українця ім’я
і відізвалось десь глибоко .
Коли ж закінчиться війна.
Вона мов та отрута, що не дає спочинку.
Коли ми станемо сильніші і зможемо здолати
яму-заздрість почуттів сусідських.
П’яний солдат росії затьмарив настрій
І рай український. Але він служить
Господарю з лихою славою.
До дідька –короля.
