"Жовто-блакитне серце"
Нехай десь між нами лежать кілометри,
Історію маєм - хоч кожен свою.
Свої кольори та фарб цілі спектри,
Які захищаєм в духовнім раю.
У битвах шалених, щоденнім двобої
Не з кимось. Під серцем, в яскравій душі.
У тілі, що створене з плоті та крові,
У думках, з яких виринають вірші.
Ми різні з тобою, живемо далеко,
Не бачили навіть рідно́ї землі,
Що зараз страждає, їй дуже нелегко,
Бо всі ці жахіття, нажаль, не вві сні.
До цього всього ми не спілкувались,
Не знали, що "там" є такі як і ти.
Та ось всі долоні в молитві з'єднались,
Бо ми - рідні сестри та кровні брати.
Так, всі були різні. Але з плином часу
Країна зміцніла, квітнуть лани.
Простяг руку Захід близькому Донбасу,
Щоб враз зупинити насилля війни.
Ми всі - малі діти одної Країни:
Одну маєм мову, прекрасні місця,
Дівочий танок, біля хати калину,
Одну вишиванку, що всім до лиця.
З тобою з'єднались в духовній скарбниці,
Ми - наче з палітри. Ми - гордість митця.
Ти – Захід, Я - Схід. Та немає різниці -
В однаковім ритмі б'ють наші серця.
--А.