По місту Життя ще блукаю й блукаю,
Напевно вчорашній я день там шукаю.
Шукаю його поміж вуличок тихих,
Збираю собі учорашнього крихти.
І думаю часом: для чого те "вчора"?
Хіба ж мені мало сьогодні мінору?
Хіба ж його можна насправді знайти,
Пішло без зупинки у інші світи.
А це вже - "сьогодні", стою і ні кроку,
Боюся придбати новеньку мороку.
Ми з ним тет-а-тет, боїмося дихнути,
Щоб зайвого вдвох нам чогось не утнути.
В "майбутнє" я навіть дивитись боюсь,
Не знаю, що буде там мінус, чи плюс?
Помріяти можна на цілий вагон,
Як вийдеш у зоряну ніч на балкон.
А місто Життя - не якась там дрібничка,
То - наших діянь невичерпна криничка.
То - справи записані добрі і злі,
То - пройдені кроки усі по Землі.
Рада,що вдалось передати свої почуття. 
