Сцена 4
(Входить Норма в оточенні жриць, її волосся розпущене,
чоло пов’язане вінком з вербени. У руці тримає золотий серп.
Вона стає на друїдський камінь і обводить навкруг очима,
нече безтямна. Всі мовчать.)
НОРМА
Чий грізний голос чути, голос бунтарський,
голос війни тривожний
там, де Божий цей вівтар?
Є хтось, хто може
дерзнути дати відповідь віщій Нормі,
і хто Риму страшну долю прискорить?
Це не залежить, ні, не залежить
від людської волі.
ОРОВЕЗ
І до яких пір будеш
гноблена ти?
Не досить осквернили
ліси вітчизни рідні
і храми предків
нечисті латиняни?
Тепер меч Бренна бездільним
залишатись не може.
ВСІ
Час йому вже піднятись!
НОРМА
І впасти знову.
І впасти. Так! Якщо вийме його хтось
перш, ніж час буде слушний.
Дні помсти нашої святої для римлян
ще не дозріли.
Римські списи і стріли
від сокир цих сікамбрських тепер сильніші.
ОРОВЕЗ І ВСІ
Що Бог тобі віщає?
Мов нам! Злу долю?
НОРМА
Я в заповітних книгах неба читаю –
на смерті сторінках там
видно страшного Риму ім’я прокляте.
Прийде день – він помре,
та не від вас це.
Від дій розпусних згине,
від безсилля помре.
Час той чекайте, гибельний час,
що присуд свій сповняє.
Кличу до миру...
Святу омелу зжинаю.
(Зжинає омелу. Жриці збирають її
у кошики з вербової лози. Норма виходить і протягує руки до неба.
Місяць сяє повним своїм блиском. Всі падають ниць.)
Світлий Боже, (світлий Боже,) ллєш на дерева
ці священні (ці священні, ці священні)
срібло ясне,
ти відкрий нам лице прекрасне,
(ти відкрий нам, ти відкрий лице прекрасне,
лице прекрасне,)
без туману пелени!
(Пелени! Так, пелени!)
ХОР
Світлий Боже, на дерева
ці священні ллєш срібло ясне,
ти відкрий нам лице прекрасне
без туману пелени!
(Світлий Боже, на дерева
ці священні ллєш срібло ясне,
ти відкрий нам лице прекрасне
без туману пелени!
О, пелени!)
ОРОВЕЗ І БАСИ
Світлий Боже, відкрий
нам лице прекрасне,
без туману пелени!
НОРМА
Стиш їх, о Боже,
стиш серця, що жаром палають,
стиш їх вже нині, (стиш вже нині,)
стиш оцей порив безстрашний,
мир на землю, ах, що на небі,
(мир на землю, мир на землю,що на небі)
лиш царить (царить), ти нам (ти нам) верни.
(Ти нам верни!)
ОРОВЕЗ І ХОР
Боже, мир на землю,
що на небі лиш царить,
ти нам верни!
(Ти нам верни!)
НОРМА
По обряді
хай ліс священний
буде вільним від нечистих.
І як Бог наш, (і як Бог наш),
хмурний і гнівний,
крові римлян забажає,
то з друїдської святині
громом голос мій спаде.
ОРОВЕЗ І ХОР
Громом!
І сонце злого люду
більш світити для нас не буде.
Першим від святої помсти
хай Проконсул упаде.
НОРМА
Впаде!
Йому є кара.
(Та карати не зможу я.)
(Ах! Милий вернись до мене
із першим любові цвітом,
я перед широким світом
на захист твій піду.
(Ах! Милий йди до мене
з твоїм промінням ясним,
і я з життям прекрасним
тут небо теж знайду.
(Тут небо теж знайду.)
ОРОВЕЗ І ХОР
Повільно, так, повільно,
йде помсти день жахливий,
та близько Бог гнівливий,
що Рим цей осудив!
(Та вже близько Бог гнівливий,
що Рим цей осудив!)
НОРМА
(Ах! Ах! Милий вернись до мене
Із першим любові цвітом,
я перед широким світом
на захист твій піду.
На захист твій піду.
Ах! Милий йди до мене
з твоїм промінням ясним,
і я з життям прекрасним
тут небо теж знайду.)
(Тут небо також я знайду.)
ОРОВЕЗ І ХОР
(Та близько, так, наш Бог гнівливий,
що злий Рим цей осудив!
Та вже близько Бог гнівливий,
що Рим цей осудив!)
НОРМА
Ах! Будь таким ти, як я вже знала,
в пору, (ах, в пору,) як серце щире вручала,
(як знала я, ах, будь таким ти,
як я вже знала
в пору, ах, в пору, як серце я вручала,
як я вже знала
ах, в пору, в пору, як я вручала
ах, будь ти,
ах, будь) мені!
ОРОВЕЗ І ХОР
Вже близько!
Вже близько наш Бог гнівливий,
що злий Рим цей осудив!
(Всі виходять)
Сцена 5
(Входить Адальжиза)
АДАЛЬЖИЗА
Вільний вже ліс священний,
сповнивсь обряд наш.
Тут в печалі можу незрима бути,
тут... де мені освідчивсь
у перший раз цей римлянин фатальний.
Я забула для нього
і храм наш, і Бога...
Хоч би все це пройшло!
Марна надія!
Мене сюди провадить сила незборна.
Цей милий образ живить
розбите серце
і любий голос ніжний,
мов подих вітру, щось мені шепоче.
(Падає ниць на камінь Ірмінсула)
Ах! Мене врятуй, Боже!
Ах! Мене врятуй, мене врятуй, Боже!
Мене врятуй!
Пропала (пропала) я тут!
О, Боже, милість яви!
(Пропала, пропала я тут!)
ID:
733148
Рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата надходження: 13.05.2017 00:19:12
© дата внесення змiн: 28.05.2017 15:48:12
автор: Валерій Яковчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
