Я вчора бачила цих три Сонечка
Абрикосовий вітер пробігся швиденько,
Великодня субота запалює свічі,
Три бабусі,як сонечка, Божі серденька,
Мов на троні, присіли на сірім граніті.
Метушаться газдині – побільше би в кошик,
Щоб у домі - достаток і гнулись столи,
А бабусі - щасливі, забули про грошик,
Сонця світло давали усім на розлив.
Пес довірливо влігся стареньким до ніг,
А ще два задивились бабусям у очі,
Від їх поглядів, навіть розтанув би сніг,
Було б видно без світла і темної ночі.
Голуби позлітались з всієї округи -
Мали бабці гостинці для Божих творінь,
А самі залишили удома недуги,
Тільки повні кишені набрали молінь.
Капелюшки потерті, із “Секонда” пальта,
Їм здається для щастя нічого й не треба,
Ця краса їх душі за скарби більше варта,
З них світлину зробив білий Янгол із неба.
Вірш надзвичайно теплий і зворушливий! Якби всі були такі люди.
Дякую. 
