З тобою б ранки були інакші
і ночі не такі жахливі,
це божевілля тебе кохати,
коли життя таке мінливе.
І зранку кава запашніша б,
з долонь твоїх - мені теплО
і не лякала б зовсім тиша,
чи то добро перемогло…?
І одинокий спраглий вечір
десь загубився в позачасі,
кудись, моя загубна втеча -
комусь, життєвою прикрасою...
Усі тривожні темні ночі
украли сни мої примарні
прозорі, дивні і пророчі
і гола правда, що безправно…
