Україно,дорогенька,рідна наша Мати,
За тобою,вірю й знаю,не один ще плаче.
Бо багато на тім світі є в чужій сторонці,
Там з душею й щирим серцем зустрічає сонце.
А думки завжди з тобою,на твоїх просторах,
Де живуть на волі люди .на низах і горах.
Ростять дітей,неначе квіти,працюють на полі,
Вам би з ними теж радіти,за їх світлі долі.
Але,вірю,ви старенькі й не в силі вернутись,
А колись вас молоденьких забрали в рекрути.
Одних доля закинула в світи за морями,
Других в тюрми до Сибіру з древніми лісами.
Хто був дужий,той вернувся, додому в Вкраїну,
Хто не міг,той залишився там,аж до загину.
Та я вірю й на чужині її пам"ятали
Щирим серцем і душею всі її кохали.
Боти,рідна Україно,була разом з ними.
Твої пісні солов"їні душі веселили.
Не зламали чужі стіни ні духу,ні віри,
Бо й там були гуслярики й українські ліри.
