Стрічаєш новий ранок. Палиш цигарку,
Рахуєш, лічиш нескінченність хвилин.
Самотність - на тебе наклеює марку,
Йде дощ. Слухаєш шепіт, перших краплин.
П'єш схололу каву, збираєшся в місто,
А кіт щось на вухо муркоче тобі.
Самотність - назавжди і нині і прісно,
Тебе, наче за брата взяла собі.
І з поспіхом йдеш крізь та повз перехожих,
Божевільна весна, зайшлася плачем.
Шукаєш подібних, знаходиш несхожих,
Самотньо тобі у цей ранок з дощем
