Ти моє небо, а я твоя земля,
Могутня, міцна і плодовита,
Погляд твоїх очей мене окриля,
В їх безодню дорога відкрита.
Омий мене дощами і напої,
Хай проллються в мене соки твої,
Нехай запалає серце у вогні
Та забурлить нове життя в мені.
Зігрій мою суть сонячним промінням,
Обійми мене місячним сяйвом,
Нехай проросте із зерна коріння,
Ми назвемо це любовним драйвом.
Як проростуть з мене шовкові трави,
То загояться душевні рани,
Як розчешуть мені волосся вітри,
Скинь зі своїх небес землі дари.
Розпустивши зелені руки-віти,
Розквітнуть сади в неземній красі,
Запахнуть тонким ароматом квіти
Й задзвенить хор в тисячу голосів.
Розродиться восени моя земля
Плодами весни з нашого саду
Чи може з небесного раю, хто зна,
І віддасть нам на зиму наш спадок.
Ти моє небо, а я твоя земля,
А між нами літо, осінь, зима
І весна, і Святий грааль простеля,
І нірвана, і прана, і далина одна...
Скучила Надійко за всіма і за весною! Моя люба пора швидкоплинна... 
