В таких я мандрував містах,
Де птах самотній сіє страх.
На всьому довгому шляху
Зустрінув трьох лише невдах.
Був перший стражник на мосту,
Із тих, що стережуть пости.
І тут я втратив путь просту,
Бо мусив геть до річки йти,
І там понад водою зміг
Пройти, не замочивши ніг.
А другий спину показав,
На обрії, здаля,
Він чорний був і геть тікав,
І там, де крок його ступав,
Зім'ялася земля.
Ще третій тяг в руці мішок,
І бачив я поміж гілок -
Він голову схилив.
Від цього я позадкував,
І інший шлях собі обрав,
Вздовж зораних ланів.
Отак мандруючи собі,
Зненацька я збагнув,
Що там, де трьох невдах зустрів,
Ще і четвертий був.
