Дедалі надалі дійдемо кудись...
Узявшись за руки, впадемо ми вниз,
Триматися будем що сили за мить:
Боятись, тремтіти і рватись у вись.
Сьогодні - назавжди залишимось разом,
Не дай цьому мареву щезнуть з туманом.
Затримай світило - йому рано вставать!
Із першим промінням нас більше не стане.
Дедалі надалі дійдемо кудись.
Тепер вже не разом, а нарізно йдем.
І прірва між нами росте і росте...
Здається, не має вже сенсу плести - проти течії.
Загублені, згублені, утомлені, тонемо.
В обіймах один одного...
Дедалі надалі дійдемо кудись...
І звідки ж я знаю, коли зупинюсь,
коли втрачу те, що в серці я маю до тебе!?
І мови забракне і сльози втечуть.
