Вставай, мила.
Біжи, збиваючи ноги в кров.
Ламаючи руки
У сутінках осені.
Біжи зі швидкістю мелодії.
Волоссям вдихай повітря.
Без крил навчися літати
Й без голосу - розмовляти.
Душа твоя - палітра,
А очі твої - добродії.
Ти ходиш дзвінкими росами,
Квітами ж прокладаєш маршрути.
Ти знаєш, що таке любов.
Вона і тебе стомила.
Ходила.
Манила.
І...погасила.
А потім - несила
Підняти тіло,
Немов каміння.
Докори.
Сумління.
Побої
І зламані руки
Від муки,
Що завдало їй кохання.
Страждання
І сльози
Влітку.
На пекучім морозі.
При холодній дорозі
Роса,
Мов коса
Ще не зрошена,
Ще не скошена.
Там стояла вона.
Одна.
Із подертими пальцями.
Ліктями.
Серцем.
