Багряні кетяги калини
Гойдає вітер під вікном…
Здалось , торкається чолом
До скроні легіт Батьківщини.
Чи поцілунок був землі?
Чи край вітає свого сина?
Чи дарували сенс хвилини
Золотоносні ковалі?
Чи незбагненна дань любові
У плині вічного Буття
Привнесла мудрість почуття
В святий та давній поклик крові?
Якусь незвідану колиску
Кмітливі в травах дзвонарі,
Зігріті ніжністю зорі,
Під голубу здіймають риску.
Для чого голос зупиняти
Землі,що креше з серця лід?
В душі краян лишивши слід,
Він буде в Вічності звучати!
Цей світ одягнутий в зелене,
У нім означений і Я –
Виходить , справдилось життя!
А завтра визначать без мене…
М Стасюк ( Альманах "Скіфія - 2016 осінь")
