Так ніжно грала гітара,
Закохано струни бриніли.
Осіння нічка була безхмара.
На чорнім небі зорі ясніли.
На лузі, де старезна верба,
Сиділа красуня-дівчина.
Зачарувалася красою неба,
А поруч сидів коханий хлопчина.
Він пісню співав для неї,
Про вроду її живописну,
Про голос ніжний, як у Лорелеї,
Й про усмішку білосніжну.
Отак сиділи вони укупочці,
Дивились на гладь води,
Де зорі купалися в річечці,
У нічку місячну. Восени.
