Евробус, ніби кіт на лежанці,
Муркотів на зупинці, і я
Видивлявся в вікно, як йшли бранці
Вздовж дороги туди, де війна.
А опісля, в вечірніх новинах
Віщували стандартно з АТО:
«На сьогодні немає загиблих…» –
Тобто горе когось обійшло.
Сторінки перегортує пам’ять,
Протиріччя фіксує в словах,
Що на душу неправдою давлять,
А у правді – прихований жах.
Евробус загарчав, як собака,
Покотився подалі від веж.
Розгулялася «правда» горбата
В цій державі, не знаючи меж.
Затуляю вікно евробуса,
А на серці – зіпрілий полин.
Мовчки риюся в книжечці Стуса,
Серцем краюся разом із ним.
