Коли весь сенс життя втрачає?
Спитав колись я мудреця
Він поспішаючи зітхає
«Коли стоїш біля кінця»
Я уявив собі картину
Де ти зі мною не стоїш
І як до тебе я не лину
Ти знову закричиш «залиш»
Оце і буде мій кінець
У світлий день з’їдають тіні
І пропаде в мені митець
Який писав в ті очі сині
Коли прокинусь серед ночі
Відразу чую запах твій
І ці смаки такі дівочі
Що аж зникає спрага мрій
Без тебе я не відчуваю
Душа і розум, все болить
Ходжу, кричу, навіть співаю
А у очах весь світ мигтить
́