Я на краю своєї мрії
І хочу впасти з неї вже.
Розбити всі свої надії
І почуття, що ще живе.
Не знаю, що це - чи кохання,
Любов, ненависть, страх чи біль?
А може, це просто бажання?
Бажання жити й мати ціль,
Мету. Кохати, не страждати
І розцвітати з кожним днем,
Щоб не було за що прощати,
А лиш радіти, що живем.
Це все моя маленька мрія,
Мала частиночка душі.
Хоч в серці ще живе надія,
Та видно сльози на щоці.
Ціна мого життя – це сльози,
Ціна кохання – вічний біль.
Я хочу бути на порозі
Любові, що неначе міль.
Чому любові? Бо це щастя!
Тебе кохають – ти кохай.
Придумай із коханим казку
І збудеться вона нехай!
