Коментар до твору:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698367
Самодостатність - тягар і тортура.
Шепіт мордує з невпинністю тура:
-"Богоподібний!.."** (Стара партитура,
Дрязкіт і дзенькіт розтрощених арф...)
Там, за дверима, терпляче і чемно,
Свита чекає його королеву.
Ковдру на спину: "Мій любий, так треба!.."
Лиш по схід сонця відпущенний кайф.
Йде. Та повернеться, певно, ізнову;
Слово її - не пуста обіця́нка!
(Справа лиш в то́му, щоб вивчити мову)
Тільки із нею кохається палко.
"Жінки своєї" він пахне...лиш тінню;
Скільки було їх?..тече безупинно -
Цілий потік, тих - "своїх" і "нічийних"...
Пив без останку, до са́мого дна!
Янгольські очі, смак ву́аєри́зму...
Темінь - розпалась!...*** (тотем - наче призма)
Радість, у домі, гірляндою висне.
Щастя його - то тварина нічна!
Диво, не ніч!.. (та чи він її гідний?)
З ни́м, як ні з ки́м ще, вона таємнича;
Мовби Медузу, він - серцем- ніч vídi...
Жінка же... véni й без поспіху víci.
**- чоловік, створений за подобою Божою, тобто,
безальтернативно, самотнім
***- так саме, як призма розкладає промінь світла
на гаму кольорів, так само і даний тотем розкладає темінь на гаму радості
"Чудовий твір" маю від Тебе, у поштовій скриньці!..це ж, скоріше, просто "непоганий"...
Дякую вельми, дорогоцінна Торіє!
Зичу вечора, сповненого приємностей)