Вже осінь малює картини,
Кружляють птахи в небесах.
Помітно поменшали днини,
І крапля дощу на вустах.
Вже ранками сірі тумани
Бадьорістю дихають нам.
І ниють душі нашій рани,
Нагадують плинність рокам.
У вирій вони відлітають,
Далеко, кудись, в небуття.
Та пам'ять завжди пригадає
Сторінки із книги життя.
Та пам'ять візьме і відкриє
Стару фотокартку на мить.
Остигле сердечко зігріє,
Яке заболить, защемить.
І прийде невичерпна сила,
Тумани здолає й сніги.
Зустрінемо весну на крилах,
Заквітнуть життя береги.
І знов забуяють тюльпани,
Душа заспіває мов птах,
На серці загояться рани,
І мрії кружлятимуть й плани,
Бо пам'ять живе у віках.