АБО НІЧ І ДЕНЬ
Закохано чекає в самоті
У нетрях, у притулку за горбами.
Шовкові коси плекані густі,
Як ворона крило, в живім бальзамі…
Бажання кожного – в обійми ті…
Спалахують вже свічі зоряні –
Коханий ось-ось стане на порозі.
Не до вподоби світло їй, вогні…
Старіє муж у нелегкій дорозі,
Вирішуючи клопоти земні…
Магічністю наповнена вона,
Коли в обіймах стисне диво-сонних.
Жадана, наче дівчина-весна,
Жагуча Ніч у поцілунках томних
Звільняє світ від грубого сукна…
У лоні її губиться щодень,
Спиваючи кохання цей дарунок,
Незнана таїна, снодійний трунок…
Відвічна пара - мудрий красень День
І Ніч, містична фея всіх чаклунок…
22 листопада 2016
(с) Валентина Гуменюк