****
Про те, як бачать очі світ широкий,
Про те, як чують люди спів і сміх,
Про відчуття мізерні і високі,
Про жар багаття і холодний сніг.
Ніде немає в світі цікавішого
Ніж ми самі для себе і свого!
Чому одні без слів, а інші віршами
Говорять про ненависть і любов.
Чому ми часом дихаємо легко,
А часом серце ниє и щемить;
Чому для нас то близько, то далеко
Якась одна очікувана мить.
Про те, як ми вчимо і забуваємо,
Про те, що пам'ятаємо навік.
Чому одні самотні, інші - зграями.
І про швидкий, як думка, м'яз повік.
Про все живе. Про нас, як найживіших,
Чому ми так воліємо до знань.
Про те, кого вважаєм наймилішими,
Про безмір помилок і міркувань.
Любов моя, фізіологіє!
Про все питаю віддано тебе,
Твоїми нескінченними дорогами
Ходжу в буремних пошуках себе!
І вірю, що з глибокої криниці
Питання можна витягти моє.
Велику, незбагненну таємницю:
Чому ми є такі, які ми є...
11.11.16, (22:00)
