Настав час хороших віршів, про твої розпущені коси…
Лиха моя доля
І лихий цей бісів світ…
Тому що, як тільки вертаю додому
І бачу на столі обід
Розумію, що чорт забирай,
Чорт забирай, а навіщо?
Навіщо мені тут рай,
Якщо в нім панує мертва тиша?
І тиша оця, увага,
Десь в голові у мене…
Це своєрідна звитяга,
Але і шлагбаум до неба…
Мій перекритий доступ,
А я б написав сто рядків, та й більше!
Отож-бо – тиші вже досить;
Настав час хороших віршів,
Про твої розпущені коси…
