Земле моя! Чи є десь ще планета,
Щоб кращою за тебе та була?
Не гнівайся на ліру ти поета
Красу, що описати не змогла.
Моя Земля з світанками в туманах,
З пташиним співом ранком на зорі,
Із горами, з долинами в тюльпанах.
Любов до тебе з юних літ в крові.
Любов ця вірна, непорушна, вічна
Із материнським молоком прийшла,
Мов та вода відстояна, кринична,
З глибин земних, що до людей дійшла.
І живить ця любов живим всім душу,
І сил дає всі бурі пережити.
Я дякувати Господові мушу
За дивне щастя на Землі цій жити.
