Ти, мій дияволе, портиш мене-
Обпікаєш зсередини димом...
І я, знаєш, кохаю тебе-
Погляд твій чарівний і вродливий.
І я, знаєш, від цього живіший:
Ти дотепна, мила, проста;
І так хочеться писати вірші,
Коли поряд твоя хода.
І так хочу творити всесвіт,
Коли ти щось говориш мені.
Мої думки заводять іноді в безвість,
Твої ж слова - дороги назад вказівні...
І усе, що б ти не робила -
Вабить мене твоя метушня.
Ти, мій дияволе, всюди вродлива,
Та ніколи не будеш моя...
