Я говорить з тобою не бажаю,
Мені є з ким. І, певно, ти не сам.
Покарана ж. І я тебе караю.
Ці почуття – старий, старезний хлам.
Бо просто вже набридло це кохання,
Від нього тільки біль, немає сенсу.
Залишить світло. Загубить страждання.
Бажаю взнати щастя декаденсу.
Клянусь: сьогодні плакала востаннє!
За тебе більше не пущу й сльозини.
Так прикро, що не світить сонце раннє
У весняних, безхмарних світлих днинах.
Страждання ти в мене одне-єдине,
Ця осінь позбавлятиме від зла…
Я без твого кохання не загину,
І жити буду краще, ніж жила!
рішуче-виважено та чуттєво 
