Буває мить, що й миттю не назвеш:
Триває довго, мучиться і стогне;
Здається, що цій миті вже немає меж,
От-от та й зірветься струна, натягнута вже довго...
І просто так не втопишся у Леті,
І не згориш в гостях у Сатани...
Життя подібне до комети,
Що за хвилину проліта світи.
А мить, можливо, просто світло -
Звичайний спалах тривалого польоту.
Буває, десь так довго світить,
Що аж болить, як колючим дротом...
І не закінчується, не згасає,
І так пече, що тяжко дихати тоді...
Трапляється - мить вічністю буває;
Але ця мить, як все життя, дарована тобі...
