Перша паморозь прокралась у село.
Приморозило калюжу попід тином,
І летить додолу листя тополине,
ген за обрій закотилося тепло.
Вітер птахів за лани давно прогнав,
знову плутається, смиче верховіття.
Та останні хризантем сумні суцвіття
холод подихом своїм не подолав.
За селом у яр волочиться туман,
Хмари сіють через сито зимну воду.
Тільки ягоди калиноньки та глоду
Прикрашають спорожнілий гаю стан.
Річка стрічкою тікає вдалину,
Мріє птахом в теплий вирій полетіти,
Та готується добряче відпочити,
щоб весною знов прокинутись від сну.
