Мов кінофільм прокручую життя
І згадую моменти пережиті:
Події, випадки і різні почуття
І те, заради чого варто жити.
У спогадах зринає рідний дім,
Що збудував для мене мій дідусь,
Який живе у серденьку моїм
І за якого я щовечора молюсь.
Спливає спогад про сім'ю велику,
Де нас 12,на Свят Вечір за столом
співаємо колядку тихо-тихо…
І ми маленькі бігаєм кругом.
Моє село, а в нім моє дитинство,
Де я на греблі у сухому листі,
Радію сонцю ,що горить іскристо
І тій калині у червоному намисті.
Жижава-річка , наче змійка в'ється,
А там місток , де юність відшуміла.
Роки пройшли та навіть не здається,
Що стільки всього в світі пережила.
У пережитку тих буремних днів
Є безліч радості, тривоги та невдач,
Розумних вчинків і хороших слів,
Рушник весільний і дитячий плач.
Тримаю гордо у руках букет
З різноманітних днів мого життя,
Який змальовує такий сюжет,
Від чого усміхається душа.
Ти розумієш в ці чудові миті,
Що недарма в цей світ прийшла.
І ти по правді маєш тут прожити,
Бо тут твій дім ,родина і земля.
Справді - життя, як кінофільм
лиш треба час, щоб озирнутись
Гарно
Lesja_Sivaeva_Zy відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
але є різниця-фільми, ми можемо перемотати і переглянути по-новому, а життя не повернеш назад і багато чого забувається,стирається з пам'яті,як олівець на папері(((((( тому сумно((( P.S дякую за відгук)