Бузок або три кохання (продовження)
Омріяне з дитинства тепле літо:
Завжди несе нам кошик сподівань!
Трава по пояс і духмяний запах квітів –
Пора для здійснення усіх бажань!
Це відчуття дитинства у Наталки з’явилося не випадково, адже нова школа, нове помешкання, в яке вона переїхала разом з батьками цього літа, були у затишному мальовничому місці: на пагорбах парків і загадкової гірки, де вона бігала з однолітками сусіднього бабиного двора. Згадувалися ті щасливі миті з дитинства, коли Наталку на вихідні дні залишали у бабу-сі… це здавалося неймовірним щастям: очікуванням чогось нового, незвіда-ного , особливого, загадкового.
Гірка… Бабин двір… Дитинство. Разом з дітлахами безкінечні забави: ці-каві схованки, козаки-розбійники, вибивало, вище землі і таке заборонене, але бажане по весні зривання квітів. Особливо вабило, манило о весняній порі ламати важкі вологі після майського дощу гілки бузку. Краплі ці миттю спадали на обличчя, руки, одяг, як роса з лугових квітів. Усі квітни-ки майоріли ніжним кольором цих пухнастих кущів і вабили ароматом махрові гілки. Ці квіти пахли ніжністю, дурманом першого кохання, чистотою почуття. Їх хотілося обійняти, притулити до свого обличчя і загорнутися в них. Здавалося, що цим п’янким ароматом буде завжди наповнене життя, любов, очікування чогось незвіданого.
Ось з цими спогадами Наталка вийшла у двір вигулювати улюбленого песика з думками про те, що їй з осені йти і вживатися у колектив в новій школі, вливатися у нове незвідане для неї життя, що її засмучувало.
Літо пролетіло, промайнуло у таборах, на морі, озері, де Наталчина мама працювала у медичному пункті на період купального сезону.
Мама дівчини була дуже доброю жінкою, ніжною і фактично її найкра-щою колежанкою. Сама ж ця жінка, будучи неперевершеною красунею, з чутливою душею і відкритим серцем, мала нелегку жіночу долю, бо овдовіла у розквіті молодих років. Правда доля була до неї милосердною і поослала їй красеня чоловіка і прекрасного батька доньці.
І ось шепоче осінь листям золотим…
Нова школа, нові однокласники, нові вчителі… Для дванадцятирічної дівчини це було якесь випробовування на міцність, адже вона так добре вжилася за попередні чотири роки навчання у колектив: мала друзів, спільні інтереси, цікаве спілкування. А тут вона себе почувала чужою і непотрібною нікому. Можливо, це їй тільки здавалося.
Від смутку рятував двір, де їй було весело, цікаво спілкуватися, і тут з’явилися нові друзі, а серед них – цей сусідський хлопчина Олег, який дивив-
ся на неї якось особливо… І очі ці дивилися ніби прямо в душу, в середину її
тіла.
Вчора гуляла вулицями свого міста - жодної лавочки вільної... школярі, випускники.. і оця тривожність закоханості у повітрі - ну от саме так, як у Ваших рядках! Чекаю на продовження
Наталі Калиновська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Єля! Ви тонко все відчули! Я ж казала, що Ви аналітик! А можливо і психолог?
Чого ж там тільки не очікуємо? 
Дякую за візит! 
Ваш позитив безцінний! 
Чекаю на продовження 
А можливо і психолог? 
доречний епіграф... 
Додає настрою! 
ОЛЕГ 
+ 
