Всі колись ми були великими друзями,
Разом ділили усе,
Друг за друга могли заступитися,
Но життя нас далі несе.
Ми стаємо дорослими й мудрими,
Пізнаємо все більше ми світ,
Та минуле ми забуваємо,
І робим багато ми бід!
Ми стаємо пихатими, злими,
Нога в ногу живемо із підлістю,
Наше серце забито грошима,
Забуваємо жити ми з милістю.
Із тією що нам подарована,
Щоб родити ще кращих від нас,
Але ми цього не робимо,
Хто нам Бог? Його нема серед нас!
Ми вбиваємо, крадемо, брешемо…
Не живем по законах Божих!
Ми воюємо хоча ми не винні...
Це для нас українців негоже!
Ми будуємо нову державу,
Нову віру, новий народ,
Це все творимо на каменях підлості,
І за це у Бога просимо милості…
Ми вбиваємо багато релігій,
Щоб створити одну незалежну,
Ми живемо з думкою про соборність,
І просимо в Бога ми вільність.
Хочем вільно блукати ми світом!
І проблем щоб не мати ніколи!
Було б все і навіть ще більше,
Лише б жили по Божій волі!
Так повинна творитися нація?
Так повинен творитися новий огород?
На старому фундаменті строїться!
На старому й упаде народ!
Головна національна ідея зараз - це безвізовий режим. Тобто можливість вільно сдриснути з України. За цей режим йшли стрибати на Майдан, не жаліли ні свого, ні чужого життя. Але наскільки ця ідея корисна для будування нової держави?
