Кістлява голоду рука
Над Україною нависла.
Звідки взялась вона така?
За що народ смертельно стисла?
А потім не рука – коса
Косить людські життя вже стала…
І парадокс – тих посіпак
Звели пізніш на… п’єдестали.
Чому за кілька колосків –
Стаття, тюрма, лісоповали,
І долі, зламані людські,
Що на баланді виживали?
Мов апокаліпсис настав:
Порожні хати, трупи-люди…
Лиш два десятки десь із ста
Лишилися. Та чи забути
Їм над собою влади глум,
В людині як людське вбивалось,
Втрачався поступово ум
Й людською кров’ю запивалось?
Тримали люд у капкані,
Замкнуть хотіли й їхню пам’ять?
Та не манкурти ми, о ні!
Хоч груди до хребта запали.
І чорні дошки, й чорні дні,
І «чорний ворон» – все служило
Режиму, де жили одні –
Мільйони падали й тужили.
Заплатить хто за тих дітей,
Що так в ті дні й не народились?
Такого не було ніде!..
А ще хотіли, щоб гордились?..
Про совість згадували й честь,
«Руководящу» прославляли?
А зараз совість не пече.
Що люд на смерть благословляли?
Які знайти такі слова,
Щоб на питання відповісти:
У кращих землях, у слов’ян,
Чом людям не було що їсти?
То що ж то – геноцид чи голод?
Питання знову виника.
Поглянь на кадр, де діти голі,
Голодні, й світ в очах зника…
Може ж, тоді ти зрозумієш?
Чи в очевидців розпитай…
Змінити термін не посмієш:
То – Геноцид. ЗАПАМ’ЯТАЙ!!! 23.11.2012.
