Коли вже зі стра́хом упораюсь,
І зовсім не в наглості річ,
«Чому я тобі не подобаюсь?»-
Я кину словами навстріч.
Здається, не зла, не нав’язлива,
На вигляд теж, знаю, не жах
«Хіба я тобі не подобаюсь?»-
Питання знов в мо́їх очах.
Обличчя не горде, не скривлене
Казали, що гарний усмі́х
«Ну може хоч трошки подобаюсь?
Хіба я така ж, як усі?»
Та я б написала, наважилась!
Зробила б сама перший крок!
«Та як знати, що я подобаюсь?
І скрізь оминути пліток?»
Прилипла до тебе знов поглядом
При тобі і тану, і млію
«Ти ж скажеш, як раптом сподобаюсь?»-
Всміхнись, і я все зрозумію.
Немає незамінних людей. Просто живи в кайф,нікого не слухай,ні за ким не бігай. Ніхто не проживе твоє життя краще-ніж ти сама. А люди хай говорять. Вони завжди щось говорять. Більшість-це тільки і вміє. Щастя не шукай-воно в тобі. Будь щастям.
Tina Volnikova відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
