Я повірила любов.
Так безнадійно. Без ілюзій.
Так чітко. Швидко. Палко. Світло.
Вона несла. Давала крила.
Запалювала і манила. Далеко.
На роки. За океан. Думки. Безхмарний стан.
Вона долала. Перепони.
Проблеми. Заборони.
Стереотипи і шаблони.
Вона пекла. Приємно в грудях.
І лоскотала. Давала миті й блаженні хвилі.
Легкі. Прозорі. Вільні. Сильні.
Без сумнівів і заперечень. Упевнено.
Тремтіли плечі. Від сліз. Приємних і глибоких.
Емоцій, що рвали душу й тіло.
І все летіло. К бісу.
Страхи. Переживання. Хвилювання.
Сліпило.
Ліпило так що зник контроль.
І рівновага. І відчуття з тобою часу.
Де я? І де любов – в яку повірила?
Так безнадійно. Без ілюзій. Так чітко.
Швидко. Палко. Світло.
Вона пішла.
