У львівської погоди буває дивний настрій:
То, раптом, засміється, то заплаче так невчасно,
А то моментами цей істеричний сміх –
Так зранку було сонце, а тепер мороз і сніг…
І щосекунди цей круговорот погодній,
І ще у неї настрій неприродній,
Бо львівська дамочка все ж трохи з перцем
І, як буває, перемінним щохвилини серцем…
І байдуже погоді, що надворі літо;
Їй байдуже, що пані блузку надумала одіти.
Що пан авто своє підготував до вечора із пані.
Що ввечері на них чекали зорі, кава, ігри на гітарі…
Вона цим знехтує і ливнем змиє,
Що й настрій перетвориться в помиї!
Але одне у львівської панянки таки гарне:
Вона для кожного така, якою бачать попри хмари явні.
Вона для кожного така, як зранку з ліжка встали!
І хоч наш Львів – це вічна мерзлота, жара і урагани
Та ця сукупність не залежить від синоптиків!
І хоч міняється щомиті, наче має чортиків,
Насправді вся погода у львів'янина в душі.
І байдуже йому, що вітер голову зриває, наче вишні,
Що судноплавні ріки поміж вулиць утворюють дощі,
І що за мить усе це губиться в теплі і тиші…
У львівської погоди буває дивний настрій:
Та для львів’ян той настрій – звичний ритм життя!
Погода львівська може й не найкраща,
Але така погода в світі лиш одна!
Гарно! Любите своє місто! З святом Вас! 
