Нема підходящих рим,
Слова всі чомусь ізбиті...
Наврядчи, опишуть наш дім
Та очі твої блакитні.
Дарунки усі не ті...
Давно вже тобі не цікаві.
Усе, що ти маєш в житті,
Всім нам віддаєш ласкаво.
Не треба сьогодні сліз,
Мені б щирий сміх почути.
Я знаю - війна зараз скрізь.
Та хоч на хвилину б забути...
Ти вибач мені, матусь...
Вже жити не вмієш спокійно.
Дай Боже, і я навчусь
Бути настільки сильной.
Дай Боже, твої пісні
Завжди буде на ніч чутно!
Бо, справді, вони чарівні...
Любов в них твоя присутня...
