Розцвіла у лузі червона калина,
Запишалась квітом молода дівчина.
Вітер несміливо тріпоче гілля,
ніби промовляє:"Ти, любов моя!"
А калинонька розповідає,
Сумно голівоньку хитає:
-Як була я гарною дівчиной,
покохала красеня-хлопчину.
-Весело і любо нам було,
солов’ї співали, все навкруги цвіло.
-Але раз - і щастя в мить не стало,
зла ворожка нас зачарувала.
-Бачиш, вітре, там на видноколі,
де ростуть розлогії тополі,
а між ними гарний дуб стоїть?
-То коханий мій, то серце моє спить!
-За кохання своє ми життя віддаєм,
але в сердці любов - ми і досі живем!
