Ходжу туди сюди гублюся в коридорах
Дивлюся в різні сторони
Так багато є різних спогадів
І самим багатшим є ти.
Дивлюсь картини на стінах
Без підписів і авторів,
Бо все це належить мені
Багато усього є різного
Гарних чудових картин.
Ходжу дивлюся згадую
Що було де і коли
Постараюся знов не заплакати
Через картини на яких лише ти.
Ходжу гуляю уже адаптуюсь
Гуляю в музеї моїх рідних спогадів.
"Усе перевірене усе зафіксоване"
Запевнив екскурсовод
І як йому тут не повірити.
Усе як було так і лишилось
Навіть те,що вже трохи забулося
Стою і мовчки пригадую
Усе,що є усе,що маю
Усе це моє до безпам’яті
Навіть те,що уже забувається.
Пам'ять сказала,що так буває
І лишила мене,де стояла я
Обернулась екскурсовода немає.
Дивна ця пам'ять спочатку була тепер кудись зникла
Привела мене в музей,
Де крім мене нікого немає.
Прикинулась екскурсоводом,щоб знову безслідно зникнути,
Щоб завести мене в музей спогадів
З якого мені вже не вибратися.
Ходжу туди сюди роздивляюся
Не хочу йти звідси і не збираюся.
Стала заручником спогадів
Та я й не пручаюся.
Пам'ять лиш десь колись повертається
Щоб я бодай не забула хто я.
Раніше боялась,губилась в коридорах
Тепер почуваюсь як вдома
В музеї моїх власних спогадів.
