Прийми мене таким, яким я є.
Не змінюються люди від обставин...
І я не змінюсь, у мене є своє-
Уже набуте характером з роками.
І мій характер- це, мабуть, найгірше;
Така собі холодна простота...
І, мабуть, тільки мої вірші-
Ото і є моя обвуглена душа...
Прийми, прости і, прошу,- не пусти
І не покинь мене в гіркому маренні!
Життя як топка, - спалює... А ти,
Музо, прошу, не загубись в цій куряві, коли всі інші спалені...
І, музо, прошу, зрозумій це правильно:
Крім тебе не тримає більш ніщо.
Прийми мене таким, як є, й думки мої поганими.
Гірким шматочком солодкого "а, все ж, якщо..."