Не стану перед світом на коліна!
Чомусь так тяжко вірити словам,
І знаю що від правди я здурію,
Від правди зміниться життя.
Чому як завжди лізу мов поліно,
Неначе кістка в горлі застрява,
Ось так бреду збиваючи коліна,
Ось так вбиває нас вона...
Навіщо сумніви засліплюють серця,
Чому так холодно лунає пісня,
Отак буває, от біда,
Немов сліпий крокуєш де темніє...
За мить усе іде коту під хвіст,
Так швидко доля все за нас зробила,
А як же те що ми - своє життя,
Чому так холодно, чому зневіра.
Е ні! не так минуле нас навчило,
Не з тих ми помилок зробили вила,
Не ті ми висновки пізнали,
Не те що сутність нам вручило.
А може вже не ті літа,
Не розум думає, не тіло гріє,
Всі думи полетіли в вирій,
Не власна голова, все снігом вкриє.
Я вже казав - початок без кінця,
А може і кінець стає початком,
Ось так по колу доброта,
Ось так як завжди в серці вила...
30.12.2012