Бачиш ніжно сонечко за гору он сідає,
Знову вечір ніжно наступає,
Вітерець тихесенько леліє,
Місяць десь за обрієм жевріє.
А в садочку ген там під вербою,
Дівчина замріялась про долю,
Мріє про кохоння щире ніжне,
А також про плаття білосніжне,
Мріє про щасливую родину,
А також про вірність лебедину.
Раптом серце защеміло аж до болю,
Огорнувшися пекучою журбою,
І сльоза якась така зрадлива,
На очах застигла боязливо.
Дівчина війну оту згадала,
Й милого ,що вірно так кохала,
Ту війну що може мимо волі,
Зруйнувати враз дівочі долі
І прості дівочі мрії ті буденні,
Можуть залишитись не здійсненні.
Через те що ворог наш проклятий,
Той що називався завжди *братом*
Вирішив також здійснити мрію,
Наш Донбас забрати під Росію.
Та ми з вами знаємо напевно,
Що ворожа мрія не здійсненна,
Тож дівчата не втрачайте ви надії,
В мирі хай здійсняться ваші мрії.