Я не зову себе поетом -
Пишу, що відчуваю, чим живу.
Та все ж словесним переплетом
Душу чиюсь невабом й зачеплю.
І викупаю в ніжній ласці,
Й жалом дійму глибинного живця.
То хепі енд завжди у казці,
В житті не обійтися без правця.
Тут править балом світ свободи
Й відозва миру в гарячних серцях.
Духовність з цвілістю, де проби,
Вставляє в груди заржавілий цвях.
І вибір ставить сам на якір -
Служіння має різнобарвний блиск.
То честь і слава, гра, де докір -
Тінь Гамлета, квота у вічність - зиск.
26.02.16
відозву в серцях можна викликати і без супер-пупер словесних переплетів...
після спілкування з ватниками твоє добре слово, Валічко, як бальзам!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Гірко визнавати, що живучи під одним небом, в одній країні ми по різному сприймаємо слово "Вітчизна", хто з любов’ю, а хто із злостивою іронією, хоча хліб їмо один той самий, вирощений на цій же землі та щиро сподіваюсь, що безумовне прозріння неминуче. Дякую, Світланко! І тримаймося, бо ми того варті!