Два роки тому перестало битися серце моєї вірної подруги юнацьких років Віри. Щось обірвалось в моєму тілі,коли я почула про смерть найдорожчої моєї маленької Віри. Дуже довго я не могла прийти до тями, не спала цілу ніч, а дивилась широко відкритими очима в стелю. За цей час промайнуло все студентське життя, прожите разом з цією дивовижною дівчиною, родом з Карпат(Івано-Франківська).
Вона – Віра, я - Надя; обидві на цей час закінчили технікуми фізичної культури. Віра – Івано - Франківський , Надя - В-Волинський. Обидві досвідчені педагоги, спеціалізація- спортивна гімнастика; і тому ми з перших днів знайшли спільну мову у всіх сферах людського життя. Ми прожили разом в одній кімнаті 3 роки і розуміли одна одну з першого погляду і з пів слова. По характеру - ми сангвініки: активні,рухливі,емоційні, систематично виступали на різних спортивних вечорах в школах в військових частинах м. Львова, Миколаєва і. т. д.
Все життя і всіх буднів не опишеш, але головною в нашому житті була пісня, яка поєднувала наші душі. Ми співали скрізь: на кухні,в коридорах,в кімнаті,а особливо запам’ятався спів нашої любимої пісні “Где бы я только, не был мой друг любимый, я прилечу к тебе голубкой сизокрылой”… ( Неаполітанська пісня ). Цю пісню ми часто співали миючись в душі (на весь голос),що всі студенти поприбігали до нас і довго співали разом з нами. Тоді нас записали в артисти.
Віра була простою, хорошою, доброю, серйозною, відповідальною, розумною студенткою, за це її любили, поважали, радились з нею, довіряли їй, бо вона ще й чесна і щира була дівчина.
І ось наступила пора кохання. Віра зустріла нашого студента з молодшого курсу, але після армії, звали його Володя. Це стало її “Лебединою Вірністю” Це кохання було від Бога – Єдність двох сердець. Ми їх поженили, тішились за цю прекрасну пару до кінця закінчення інституту. Між іншим, весілля відбулось в інституті, на якому були обидві наші групи і майже всі викладачі.
Зараз рідко знайдеш таку пару. Їхня любов і вірність це дороговказ для дійсно закоханих пар. На сьогоднішній день передують: розлучення, зради,і любов за розрахунком.
Я картаю себе за те, що так довго затягнулась пауза у наших стосунках відносно зустрічей. Я дуже сумую за Вірою, бо довго чекали зустрічі, щоб досхочу наговоритись за все прожите життя, але було вже пізно. Бог, як правило забирає до себе добрих людей. Як співає в пісні Анатолій Матвійчук ”Друзі, мої, друзі мої нам треба зустрічатися частіше … “
Я страждаю і плачу за Вірою, буду молитися до Бога за упокій її душі, поки буду жити на білому світі, буду запалювати в церкві свічечки за пам'ять про маленьку пташку, яка звила велике гніздо для своєї сім’ї.
Ти трудилась, як бджілка, щоб забезпечити комфорт і добробут для своєї сім’ї.
Спи спокійно! Ми Тебе ніколи не забудемо!
Твоя Стець Настя. м. Тернопіль
Земля їй пухом.
